Успішність дітей, які навчаються дистанційно

Дослідникам важко узагальнювати дані про академічні успіхи дітей, які навчаються дистанційно, тому що дуже важко охопити єдиним стандартизованим тестом релевантну групу дітей. Сім'ї можуть вибирати, який тест здавати, коли здавати, і здавати взагалі. Можна відзначити, що постійні дослідження показують, що діти на дистанційному навчанні випереджають своїх шкільних ровесників за результатами тестів.

Одне з найбільш серйозних досліджень, присвячених академічній успішності дітей, які дистанційно навчаються, було проведено в 1998 році під керівництвом провідного статистика і експерта з вимірювань університету Меріленд Лоуренса Раднер (Dr. Lawrence Rudner) (Rudner, 1999). В дослідженнях було проаналізовано результати тесту базових умінь Айова (Iova Test of Basic Scills) 20760 дітей, які навчались дистанційно, з усіх 50 штатів США. Раднер виявив, що «медіанний результати тесту показують, що діти, які навчаються дистанційно, сильно випереджають своїх ровесників з державних і приватних (!) шкіл».

Середні бали дітей на дистанційному навчанні в читанні були між 82-м і 92-м процентів, а з математики - досягали 85-го процентів. Загалом - результати тестів були між 75-м і 85-м процентами. Результат учнів державних шкіл був 50 процентів, а в учнів приватних шкіл - від 65 до 75 процентів.

На закінчення свого дослідження Раднер зазначив, що «ті батьки, які обрали дистанційне навчання для своїх дітей, в стані забезпечити їм досить успішне академічне середовище».

Клайв Белфілд (Clive Belfield) і Генрі Левін (Henry Levin) в своєму нещодавньому дослідженні підтверджують істотні відмінності в академічних успіхах між учнями на дистанційному навчанні і учнями державних шкіл (Belfield and Levin, 2005).

Цікаво, що на результати тестів не впливає наявність у когось з батьків диплому вчителя. Чи є у матері диплом про вищу освіту чи вона не закінчила школу, результати тестів, що здають діти на дистанційному навчанні, коливаються між 80-м і 90-м процентами. У державних школах результати тестів учнів, батьки яких мають диплом про вищу освіту, досягали 63-х процентів, а в учнів, чиї батьки не закінчили школу, досягали лише 28 процентів.

При цьому результати дітей на дистанційному навчанні у батьків, які не закінчили школу, були на 55 процентів вище в математиці і на 49 процентів вище в читанні, ніж у їх однолітків з державних шкіл з сімей зі схожим освітнім рівнем (Ray, 1997).

Близько чверті (24,5%) охоплених дослідженнями дітей демонструють знання за програмами на один і більше клас вище свого віку. У початковій школі (1-4 клас) випередження складає в середньому один рік, до восьмого класу така різниця становить вже 4 роки (Ray, 1997).

Емпіричні дані ясно показують, що дистанційне навчання може зводити нанівець потенційно негативні чинники, які сильно впливають на навчання в державних школах. Низький сімейний дохід, відсутність вищої освіти у батьків, відсутність у батьків вчительського диплому, расові чи етнічні особливості учнів, не дуже часте відвідування бібліотек, порівняно пізній початок формального навчання, порівняно малий час, відведений на формальне навчання - все це майже не впливає на академічні успіхи домашніх дітей, на відміну від їхніх ровесників з державних шкіл (Ray, 1997).

Даних по Канаді менше, але ті, що є, перегукуються з даними по США. У 1993 році Брайан Рей (Dr.Brian D.Ray) проводив загальнонаціональне дослідження дистанційної освіти в Канаді. В середньому дистанційні учні досягали 80 процентів в читанні, 76 процентів в письмі і 79 процентів в математиці. Середній процент для учнів державних і приватних шкіл був 50 (Ray, 1994). Дослідження 2003 року виявило, що учні, які навчаються вдома, «демонструють результати вище норми» (Van Pelt, 2003).

Дослідження в США, Канаді та Англії дають приблизно однакові цифри, що свідчить про тенденцію в цілому, незалежно від країни навчання. Наприклад, трьохрічні дослідження вчених університету Дархема в Англії (Univercity of Durham, England) виявило, що діти, які навчаються дистанційно, помітно випереджають своїх шкільних ровесників в математиці та читанні (Livni, 2000).

Відмінна підготовка «домашніх» дітей не пройшла повз увагу приймальних комісій американських вузів. Якщо в 2000 році тільки 52% американських ВУЗів мали формальну процедуру по оцінюванню знань дітей на дистанційному навчанні, то в 2004 році таких ВУЗів було вже 83%. При відсутності шкільних дипломів коледжі пропонують абітурієнтам здавати стандартизовані тести, приймають рекомендаційні листи і портфоліо з роботами (Chandler, 2007).

69% дистанційних учнів планують здобувати вищу освіту. Їм раді кращі університети США. За словами Джона Райдера (Jon Reider), члена приймальної комісії Стенфордського університету «крім відмінних знань, діти на дистанційному навчанні мають ряд якостей, що рідко зустрічаються у випускників шкіл: це мотивація, цікавість і здатність нести відповідальність за своє навчання».