Дистанційне навчання – повноцінна альтернатива класичній школі

Непримітний по початку рух за дистанційне навчання за 40 років свого існування перетворився на повноправну альтернативу як державним, так і приватним школам.

Дистанційне навчання - все ще не норма, проте воно за останні 40 років  перетворилось на відносно недорогу, повноправну альтернативу як державним, так і приватним школам. Багато дослідників бачать в цій формі прототип таких необхідних школі реформ тому що, не дивлячись на постійно зростаючі асигнування на державне навчання, його результати все менше і менше влаштовують батьків. Як зазначила дослідник Ізабель Лиман (Isabel Lyman), «при домашній формі навчання, при мінімальному втручанні держави і за соті частки тих сум, які слід викласти будь-яка державна програма, виростають грамотні, освічені люди» (Lyman, 1998).

Різниця у витратах на дистанційну і шкільну освіту вельми показова. Так, середньостатистична сім'я в США на дистанційне навчання витрачає в рік менше 4000 $, включаючи витрати на екскурсії, гуртки, підручники та репетиторів (Homefires, 2006). Ця сума може включати витрати на декілька дітей у родині, але вони не враховують ті гроші, які сім'я втрачає в результаті того, що працює тільки один батько. Державні школи в 2003-2004 навчальному році витратили $ 9644 на одного учня (USDOE, 2005a). Це без урахувань постійних зборів грошових коштів з батьків. За результатами тестів домашні учні досягають 85 %, а шкільні діти - 50 %, дистанційне  навчання є зразком економії та ефективності.

У США в різних штатах існують різні вимоги до батьків, які хочуть навчати своїх дітей дистанційно. У штатах з високим ступенем державного регулювання від шкіл дистанційного навчання вимагають надавати навчальні плани, дотримуватися затверджені чиновниками програм, здавати стандартизовані тести. Також зазвичай від батьків вимагають письмове повідомлення про те, що вони збираються навчати свою дитину вдома

При цьому всі дослідження показують, що ступінь втручання держави в процес дистанційного навчання ніяк не впливає ні на академічні успіхи дітей, ні на їх соціалізацію. Але в штатах з високим рівнем регулювання кількість дітей на домашньому навчанні нижче, а частка витрат на освіту в бюджеті, відповідно, вище.